Перша письмова згадка про місто датується 1376 роком. В 1569 р. місто одержало маґдебурзьке право, до 1772 р. Яворів рахувався торговоремісничним центром на шляху Львів — Ярослав (Польща). У 1621 р. було засновано монастир. На цей час у місті проживало - 20 шевців, 10 ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарі. Яворовів міг похвалитися броварнею, олійницею, чотирма млинами, складом солі. У 1498 р. молдавський господар Стефан Великий під час походу на Галичину за допомогою орди турків і татар зруйнував Яворів. За підтримку гетьмана Б. Хмельницького (1648 р.) десяток горожан було страчено, а на місто накладено контрибуцію. У другій половині 17 ст. Яворів був фортифікованим містом, в якому часто перебував польський король Ян Собєський. Саме в нашому місті Петро І у 1711 р. заручився з майбутньою імператрицею Катериною І. З 1772 року Яворів одержав статус вільного міста, до якого прибували німецькі колоністи, які спонукали до більшого розвитку міста та відкритті підприємств різного напрямку. Починаючи з 19 століття, аж до 1939 р. — повітове місто. З 1908 р. у Яворові діяла українська приватна гімназія «Рідна Школа». Перебуваючи в різний час під владою Польщі, Австро-Угорської імперії, німецько-фашистських загарбників, комуно-московських окупантів яворівці активно боролися за своє національне визволення. У 1848 р. визначний просвітницький діяч, Григорій Гинилевич заснував у місті народну гвардію, яка налічувала 300 бійців і мала свій прапор (золотий лев на синьому тлі). Особливо активно яворівці почали виставляти свої національні вимоги в кінці XIX ст. Тоді парох Яворова, етнограф О. Й. Лозинський заснував першу українську Читальню. У 1903 створюється філія Товариства “Просвіта”, яка проводить в районі просвітницьку роботу, висуваються вимоги про відкриття українських шкіл. У 1904 р. засновано спортивне товариство «Січ», у 1908 р. стараннями просвітян відкривається Українська-приватна гімназія, зводиться Народний Дім. У листопаді 1918 р. місцеве населення взяло найактивнішу участь у національно-визвольних змаганнях, створенні ЗУНР. Першою жертвою боротьби за волю тоді став активний громадський діяч Степан Британ. У 1920-1930-их роках в м. Яворові активно працюють товариства "Просвіта», «Січ», «Сокіл", «Луг», «Пласт», у підпіллі діють осередки КПЗУ, ОУН, які в умовах переслідування польською окупаційною владою не дають згаснути національній свідомості корінного населення. Створюється музей «Яворівщина".